На Одещині археологи виявили курган, створений представниками ямної культури поверх більш давнього поховання енеолітичної доби. Виявилося, що це місце використовували неодноразово: над первинним похованням згодом насипали ще кілька курганів, у яких знайшли рештки щонайменше п’яти осіб. Дослідники припускають, що таке повторне використання могло бути пов’язане з прагненням носіїв ямної культури закріпити свою присутність у степу та поширити власні релігійні уявлення, об’єднуючи різні спільноти.
Що нового вдалося з’ясувати?
Вченим і раніше було відомо, що ямна культура часто обирала для своїх поховань місця, які вже мали сакральне значення для попередніх народів. Це явище отримало назву «безперервність священних локацій». Окрім того, ці спільноти нерідко змінювали наскельні зображення й предмети попередніх культур, адаптуючи їх до власних вірувань. Нове дослідження стосується кургану поблизу села Ревова на Одещині.
У найглибшому шарі кургану археологи знайшли поховання енеолітичного періоду. Імовірно, тіла певний час перебували на відкритому повітрі як частина обрядових практик, і лише згодом їх засипали землею. Пізніше представники ямної культури, не руйнуючи цього поховання, облаштували поруч нову могилу для свого померлого та насипали курган так, щоб давніше поховання залишалося в центрі. У наступних шарах виявили ще кілька поховань: у середньому — трьох людей, а у верхньому — ще одного.
Курган розташований на підвищенні з широким оглядом долини річки Великий Куяльник — звідси видно територію приблизно на 25 кілометрів. Це могло бути одним із чинників вибору місця для поховань. Водночас поряд є й інші подібні висоти, а самі поховання здійснювалися з повагою до попередніх, тому дослідники все ж більше схиляються до версії про сакральну спадковість цього місця.
Ямна культура також відома тим, що її представники, ймовірно, відіграли важливу роль у поширенні ранніх індоєвропейських мов у Європі. Це підтверджують результати генетичних досліджень решток, знайдених на півдні України.